Іоанн V Палеолог

Іоанн V грец. Ιωάννης Ε' Παλαιολόγος
Уявний портрет XV ст.
Візантійський імператор
1341—1379 — 1376—1391
Попередник:	Андронік IV Палеолог
Наступник:	Мануїл II Палеолог
Народження:	18 червня 1332(1332-06-18) Дідімотіха, Візантія
Смерть:	16 лютого 1391(1391-02-16) (58 років) Константинополь, Візантія
Причина смерті:	хвороба
Країна:	Візантійська імперія
Рід:	Палеологи
Батько:	Андронік III Палеолог
Мати:	Анна Савойська
Шлюб:	Олена Кантакузина
Діти:	Андронік IV, Мануїл II, Михаїл, Феодора, Ірина
Медіафайли у Вікісховищі

Іоанн V Палеолог (грец. Ίωάννης Παλαιολόγος, Iōánnēs Palaiológos; 18 червня 1332 — 16 лютого 1391) — візантійський (римський) імператор (1341—1376, 1379—1391). Представник династії Палеологів. Народився у Дідімотісі. Син візантійського імператора Андроніка III і савойської графині Анни, доньки савойського графа Амадея V. В юності правив під опікою регентської ради у складі імператриці-вдови, патріарха Івана XIV й мегадуки Олексія Апокавка.

Після великої міжусобної війни (1341—1347) став співправителем Івана VI Кантакузина, одружився з його донькою Оленою. Внаслідок зречення співправителя (1354) став імператором-самодержцем, але очолив уже ослаблену міжусобицями Візантію, що перетворилася з наддержави у регіонального гравця. Безуспішно протистояв турецькій навалі на Балканах; втратив Галліполі (1357), Адріанополь (1361), Ніссу (1368). Намагався залучити католиків до антитурецького союзу: безрезультатно відвідав Угорщину (1366), а на зворотному шляху потрапив у полон до православних болгар. Звільнений католиками-хрестоносцями Амадея VI Савойського, які допомогли йому повернути Галліполі й Месемврію. Згодом відвідав Рим, де прийняв католицтво від папи Урбана V (1369). Дорогою назад арештований у Венеції за борги, був змушений віддати венеційцями острів Тенедос.

Після поразки сербів від турків у битві на Мариці (1371) визнав сюзеренітет османського султана: став турецьким данником і васалом. Внаслідок турецьких інтриг і сімейних міжусобиць втратив престол на користь старшого сина Андроніка IV (1376), опинився у в'язниці. Звільнився і повернув собі трон, пообіцявши туркам збільшити данину (1379). На кінці правління не зміг відновити владну вертикаль: імперія розпалася на удільні володіння, які контролювали члени дому Палеологів. На вимогу султана Баязида I зруйнував нові укріплення Константинополя (1391), після чого помер у столиці, не переживши ганьби.

Імена

• Іоанн Палеолог (грец. Ίωάννης Παλαιολόγος, Iōánnēs Palaiológos) — у візантійській традиції імператори не нумерувалися, а називалися за іменами та прізвиськами.
• Іоанн V Палеолог (грец. Ιωάννης Ε' Παλαιολόγος) — усталене в історіографії ім'я з порядковим номером; 5-й Іоанн на візантійському троні. Також — Іван V, Йоан V.

Біографія

Молоді роки. Перша міжусобиця

Іоанн V народився 18 червня 1332 року в Дідімотісі. Він був сином візантійського імператора Андроніка III і савойської графині Анни, доньки савойського графа Амадея V^[1].

По батьковій лінії Іоанн був нащадком візантійських імператорів з грецького дому Палеологів і вірменських царів з Хетумського дому; по материнській лінії — нащадком саксонського Савойського дому і франкського Брабантського дому.

15 червня 1341 року помер імператор-батько Андронік III. Його спадкоємцеві Іоанну V було лише 9 років. Хлопця проголосили новим імператором, але реальна влада перейшла до регентської ради у складі імператриці-вдови Анни, константинопольського патріарха Івана XIV й мегадуки Олексія Апокавка^[1].

Того ж 1341 року проти регентської ради повстав Іоанн VI Кантакузин, сподвижник покійного імператора. У країні спалахнула міжусобна війна, яка спустошила Візантію. Сусідні країни підтримали різні ворогуючі партії, а 1345 року на боці повсталих виступили турки-Османи. Війна закінчилася 1347 року перемогою Іоанна Кантакузина (Іоанна VI), який став старшим імператором-співправителем малолітнього Іоанна V і одружив його на своїй доньці Олені.

Перемога повстанців дорого котувала Візантії. Так, серби відірвали від неї Македонію, Албанію, а з часом — Епір і Фессалію, утворивши власне Сербське царство. Болгари ж забрали собі північні райони Фракії.

Співправління. Друга міжусобиця

З 1347 по 1354 рр. Іоанн VI Кантакузин правив спільно з Іоанном V Палеологом. Самостійним правителем Іоанн V Палеолог став лише у 1355 р., хоча і повинен був боротися за це ще близько 4 років з сином Іоанна VI Кантакузина — Матвієм, який був проголошений співправителем батька і коронований ще у квітні 1353 р.

Турецька загроза. Детронізація

Суперники Візантії — турки-османи, в цей час спрямували всі свої зусилля для повного завоювання Малої Азії та Балканського півострова. У 1357 вони захопили Галліполі, у 1361 р. — Адріанополем, який став столицею османських володінь на півострові. У 1368 р. османи вже підійшли під стіни Константинополя. Під тиском обставин, Іоанн V Палеолог поїхав до Риму, проте допомоги з Заходу не отримав. Зважаючи на ці обставини Іоанн V Палеолог погодився у 1373 році стати данником і васалом султана. Це не завадило однак, туркам оволодіти Салоніками і допомогти Андроніку IV Палеологу відняти у батька престол. Іоанна V Палеолога, разом з іншими його синами було заточено у в'язницю у 1376 р.

Друге правління

Тільки через три роки у 1379 році його було звільнено з ув'язнення із зобов'язанням збільшити щорічну данину османам. Новий османський султан, Баязет I, зажадав від Іоанна V Палеолога знищення новозбудованих укріплень Константинополя. Через кілька днів, 16 лютого 1391, після вимушеного виконання цієї вимоги, Іоанн V Палеолог помер у Константинополі, і як казали очевидці — від осоромлення.

Сім'я

• Батько: Андронік III — візантійський імператор.
• Матір: Анна (1333—1396) — савойська графиня, донька савойського графа Амадея V.
• Дружина: Олена Кантакузина — донька візантійського імператора Іоанна VI Кантакузина.
• Діти:
  • Андронік IV (1348—1385) — візантійський імператор (1376—1379).
  • Ірина (1349 — 1362) — дружина турецького султанича Халіля, сина Орхана I
  • Мануїл II (1350—1425) — візантійський імператор (1391—1425).
  • Феодор I (1355—1407) — морейський деспот (1383—1407).
  • Михаїл (? — 1376/1377) — правитель Месембрії, претендент на трапезундський трон.
  • Марія (? — 1376) — наречена османського султана Мурада I
  • NN — невідома донька, наречена кіпрського короля Петра II.
  • NN — невідома донька, черниця (з 1373).
  • NN — невідома донька, черниця (з 1373).

Родовід

Монети

Примітки

Бібліографія

Джерела

• Ducas, Historia
• Georgius Sphrantzes, Chronicon maius
• Ioannes VI Cantacuzenus, Historiae
• Laonicus Chalcocondyles, Historiae
• Nicephorus Gregoras, Historia Romana (usque ad 1359)

Монографії. Статті

• Harris, J. The End of Byzantium. New Haven and London: Yale University Press, 2010.
• Nicol, D. M. The Last Centuries of Byzantium, 1261-1453. Cambridge: Cambridge University Press, 1972 (1993).
• Pieralli, L. Un imperator di Bisanzio a Roma: la professione di fede di Giovanni V Paleologo. // Marie-Hélène Blanchet – Frédéric Gabriel: L'Union à l'épreuve du formulaire. Professions de foi entre Églises d'Orient et d'Occident (XIIIe-XVIIIe siècle). Leuven [u. a.] 2016, s. 97–144.
• Vasiliev, A. History of the Byzantine Empire 324-1453. Madison: University of Wisconsin Press, 1952.

Довідники

• Schreiner, P. Johannes V. Palaiologos // Lexikon des Mittelalters 5, Sp. 534.
• Кузенков П. В. Иоанн V Палеолог [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Большая российская энциклопедия, Москва, 2008, т. 11, с. 509.
• Степанов С. Л. Иоанн V Палеолог [Архівовано 25 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Санкт-Петербург, 1894, Т. XIIIa, С. 701.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іоанн V Палеолог

• Біографія Йоана V Палеолога у церковному лексиконі [Архівовано 29 червня 2007 у Wayback Machine.]
• Дашков, С. Б. Византии. Матфей Кантакузин, Иоанн V Палеолог^{[недоступне посилання]}

Генеалогія та некрополістика Genealogics.org · Geni.com · Родовід · The Peerage · WeRelate · WikiTree Література та бібліографія openMLOL.it · Бібліографія історії чеських земель Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Православная энциклопедия · Хорватська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Энциклопедия Кругосвет · Biographisches Lexikon zur Geschichte Südosteuropas · Britannica (11-th) · Brockhaus Enzyklopädie · Encyclopédie Larousse · Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Proleksis Encyclopedia · Treccanis Dizionario di Storia Довідкові видання Британський музей · Consortium of European Research Libraries · Consortium of European Research Libraries · Consortium of European Research Libraries · Deutsche Biographie Нормативний контроль Autoritats UB: a1137163 · BAV: ADV10925455 · BNE: XX1326899 · BNF: 124481303 · FAST: 1827280 · Freebase: /m/0jtsw · GND: 118712462 · GR-AtACA: 14230 · ISNI: 0000000114834119 · J9U: 987007342868605171 · LCCN: nr94030636 · MAK: 9810641200105606 · NKC: mzk2011620462 · NLG: 45896 · NLP: a0000001660809 · NTA: 120971631 · NUKAT: n2010049428 · PUSC: 39883 · SDBM: 3817 · SHARE: 203420 · SUDOC: 033633126 · URBS: 21465 · VIAF: 98866081, 12191147